Традиційний алгоритм впровадження операцій лазерної обробки [1], як і операцій іншого виду, включає етапи їх технологічної підготовки щодо забезпечення технологічним регламентом і оснащенням, і базується на аналітичному або експериментальному дослідженні процесів, відповідальних за досягнення технологічних результатів. Чим складніша технологічна задача (при збільшенні кількості показників, за якими оцінюється результат обробки), тим більше потрібно знань, компетенцій та зусиль для реалізації цих етапів. Для операцій із обмеженим набором фізичних явищ, які відповідають за технологічний результат, наприклад нагрівання матеріалу до визначеної температури при термічному впливі на його структуру в зоні обробки (операцій загартування, відпалу, нормалізації) без порушення вихідних меж тіла заготівки або при їх тимчасовому руйнуванні шляхом розплавлення з тієї ж метою, а також для формування зон загального розплавлення та затвердіння матеріалу декількох заготівок (операції зварювання), можна використовувати методи приближеного аналітичного або числового рішення рівняння теплопровідності твердих тіл [1] для прогнозування розмірних результатів опромінення лазерним променем поверхонь заготівок або визначення режимів їх отримання. Операції  з лазерним опроміненням заготівки, при реалізації яких крім нагрівання матеріалу в зоні обробки до змінення вихідного стану виконується переміщення або видалення суттєвої його маси для створення технологічного ефекту (формування розмірного елементу: отвору, лунки, пазу, щілини або розрізання заготівки на складові), теж можуть бути режимне забезпеченими внаслідок аналізу теплового балансу в зоні обробки або ще більш спрощеними та обмеженими рішеннями рівняння теплопровідності [2].